| Опис облікової політики щодо витрат на позики |
Витрати на відсотки за позиками, які не є частиною фінансового інструменту та не капіталізуються як частина собівартості активів, визнаються як витрати періоду. Товариство капіталізує витрати на відсотки за позиками, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу як частина собівартості цього активу, коли строк створення цього активу є суттєвим (перевищує 24 місяці).
|
| Опис облікової політики щодо грошових потоків |
Представлення грошових потоків від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності у звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи надходжень грошових коштів чи виплат грошових коштів. Інформація про основні види грошових надходжень та грошових виплат формується на підставі облікових записів Товариства.
|
| Опис облікової політики щодо умовних зобов'язань та умовних активів |
Товариство не визнає умовні зобов'язання. Інформація про умовне зобов'язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою. Товариство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигід є ймовірним.
|
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Визнання фінансового активу (або, де це можливо - частини фінансового активу або частини групи аналогічних фінансових активів) припиняється, якщо: Термін дії прав на отримання грошових потоків від активу минув; Товариство передало свої права на отримання грошових потоків від активу або взяло на себе зобов'язання по виплаті третій стороні одержуваних грошових потоків у повному обсязі і без істотної затримки за "транзитною" угодою; і або (a) Товариство передало практично всі ризики і вигоди від активу, або (б) Товариство не передало, але й не зберігає за собою, практично всі ризики і вигоди від активу, але передало контроль над цим активом; Товариство передало всі свої права на отримання грошових потоків від активу або уклала транзитну угоду, і при цьому не передала, але й не зберігає за собою, практично всі ризики і вигоди від активу, а також не передала контроль над активом, новий актив визнається в тій ступеня, в якій Товариство продовжує свою участь в переданому активі. В цьому випадку Товариство також визнає відповідне зобов'язання. Переданий актив і відповідне зобов'язання оцінюються на основі, яка відображає права та зобов'язання, що збережені Товариством. Списання фінансових активів Фінансові активи списуються повністю або частково, коли Товариство провело всі заходи для отримання договірних грошових потоків та дійшло висновку про необґрунтованість очікування відносно відшкодування таких активів. Списання - це подія припинення визнання фінансового активу. Товариство може частково списати фінансові активи, щодо яких вживаються заходи для отримання договірних грошових потоків як один з методів часткової компенсації втрат за активами які визнані знеціненими та обслуговування яких стає економічно недоцільним. Товариство може повністю списати.
|
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках. Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад, протягом не більше ніж на три місяці з дати придбання. Подальша оцінка грошових коштів здійснюється за амортизованою вартістю. До грошових коштів відносяться депозити до запитання і строкові депозити із строками виплат до трьох місяців. Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитись в національній валюті та іноземній валюті. Грошові кошти в іноземній валюті обліковуються за перерахунком в гривні за курсом НБУ на дату операції та на дату балансу. Управлінський персонал оцінює ймовірність повернення депозитів, розміщених в банках, на основі детального аналізу фінансового стану банківських установ на кожну звітну дату. Фактори, що беруться до уваги, включають фінансовий стан банку, рейтинги, встановлені провідними рейтинговими агенціями та історію співробітництва з банком.
|
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Виплати працівникам - це всі форми компенсації, які працедавець надає працівникам в обмін на їхні послуги Товариству. При цьому працівник може надавати послуги Товариству на основі повного або неповного робочого дня, постійної або періодичної зайнятості та на тимчасовій основі. Всі винагороди працівникам підприємства враховуються як поточні, відповідно до МСБО 19 "Виплати працівникам". Виплати працівникам включають: а) короткострокові виплати працівникам, такі як заробітна плата, оплачені щорічні відпустки та тимчасова непрацездатність, участь у прибутку та премії (якщо вони підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців після закінчення періоду); б) інші довгострокові виплати працівникам, включаючи додаткову відпустку за навчання, виплати з нагоди ювілеїв чи інші виплати за вислугу років, виплати за тривалою непрацездатністю, премії та відстрочену компенсацію, якщо вони підлягають сплаті після завершення дванадцяти місяців після закінчення періоду або пізніше; в) виплати при звільненні. У процесі господарської діяльності підприємство сплачує обов'язкові внески за своїх працівників, в розмірі передбаченому Законодавством України. Оплата праці працівників підприємства здійснюється згідно із затвердженим штатним розписом підприємства, із використанням даних табельного обліку робочого часу. Виплати працівникам допомоги з тимчасової непрацездатності за рахунок підприємства відносяться до інших витрат операційної діяльності. Для оцінки короткострокових зобов'язань Товариство не застосовує актуарних припущень та дисконтування.
|
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Товариство здійснює виключно безперервні оцінки справедливої вартості активів та зобов'язань, тобто такі оцінки, які вимагаються МСФЗ 9 та МСФЗ 13 у звіті про фінансовий стан на кінець кожного звітного періоду. Товариство використовує такі методики оцінки, які є прийнятними в обставинах, що склалися і для яких доступні дані, достатні для оцінки справедливої вартості, при цьому максимально використовуючи відповідні вихідні дані активного ринку і мінімально використовуючи вихідні дані інших ринків. Всі активи і зобов'язання, справедлива вартість яких оцінюється або розкривається у фінансовій звітності, класифікуються в рамках описаної нижче ієрархії джерел справедливої вартості на підставі вихідних даних самого нижнього рівня, які є значущими для оцінки справедливої вартості в цілому: - Рівень 1 - ринкові котирування цін на активному ринку по ідентичних активах або зобов'язаннях (без будь-яких коригувань); - Рівень 2 - моделі оцінки, в яких істотні для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до самого нижнього рівня ієрархії є прямо або побічно спостережуваними на ринку; - Рівень 3 - моделі оцінки, в яких істотні для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до самого нижнього рівня ієрархії не є спостережуваними на ринку. У разі активів і зобов'язань, які визнаються у фінансовій звітності на періодичній основі, Товариство визначає факт переведення між рівнями ієрархії джерел, повторно аналізуючи класифікацію (на підставі вихідних даних самого нижнього рівня, які є значущими для оцінки справедливої вартості в цілому) на кінець кожного звітного періоду. У разі активів і зобов'язань, які визнаються у фінансовій звітності на періодичній основі, Товариство визначає факт переведення між рівнями ієрархії джерел, повторно аналізуючи класифікацію (на підставі вихідних даних самого нижнього рівня, які є значущими для оцінки справедливої вартості в цілому) на кінець кожного звітного періоду. Товариство здійснює виключно безперервні оцінки справедливої вартості активів та зобов'язань, тобто такі оцінки, які вимагаються МСФЗ 9 та МСФЗ 13 у Звіті про фінансовий стан на кінець кожного звітного періоду. Класи активів та зобов'язань, оцінених за справедливою вартістю | Методики оцінювання | Метод оцінки (ринковий, дохідний, витратний) | Вхідні дані | Грошові кошти та їх еквіваленти | Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості | Ринковий | Офіційні курси НБУ | Депозити (крім депозитів до запитання) | Первісна оцінка депозиту здійснюється за його справедливою вартістю, яка зазвичай дорівнює його номінальній вартості. Подальша оцінка депозитів у національній валюті здійснюється за справедливою вартістю очікуваних грошових потоків | Дохідний (дисконтування грошових потоків) | Ставки за депозитами, ефективні ставки за депозитними договорами | Дебіторська заборгованість | Первісна та подальша оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки. Дебіторська заборгованість може бути поточна та довгострокова Для оцінки довгострокової дебіторської заборгованості застосовується дисконтування з використанням методу ефективної ставки відсотка | Дохідний | Контрактні умови, ймовірність погашення, очікувані вхідні грошові потоки | Поточні зобов'язання | Первісна та подальша оцінка поточних зобов'язань здійснюється за вартістю погашення | Витратний | Контрактні умови, ймовірність погашення, очікувані вихідні грошові потоки |
|
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Фінансові інструменти обліковуються відповідно до МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" і МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації". Фінансові активи та фінансові зобов'язання визнаються в Балансі Товариства в той момент, коли Товариство стає стороною контрактних зобов'язань стосовно відповідного інструменту. До фінансових інструментів відносяться інвестиції в боргові та інші цінні папери, торгівельна та інша дебіторська заборгованість, грошові та прирівняні до них кошти, надані та отримані позики, а також торгівельна та інша кредиторська заборгованість. Всі угоди з купівлі або продажу фінансових активів, визнаються на дату укладення угоди, або на дату, коли підприємство приймає на себе зобов'язання купити або продати актив, згідно з умовами договорів. Підприємство класифікує свої фінансові активи при їх первісному визнанні. Відповідно до п. 5.1 МСФЗ 9 фінансові активи та фінансові зобов'язання первісно визнаються за їх справедливою вартістю плюс (для фінансових активів) мінус (для фінансових зобов'язань) витрати на операцію, що прямо відносяться на придбання фінансового активу чи фінансового зобов'язання. У випадку перегляду договірних грошових потоків від фінансового активу або їх модифікації в інший спосіб, коли перегляд або модифікація не призводять до припинення визнання такого фінансового активу згідно п.5.4.3 МСФЗ 9, підприємство перераховує валову балансову вартість фінансового активу заново та визнає прибуток або збиток від модифікації в прибутку або збитку поточного періоду. Валова балансова вартість фінансового активу перераховується заново як теперішня вартість переглянутих або модифікованих договірних грошових потоків, дисконтованих за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим активом (або за відкоригованою на кредитний ризик ефективною ставкою відсотка для придбаних або створених кредитно-знецінених фінансових активів). Фінансовий актив оцінюють за амортизованою собівартістю, якщо виконуються обидві такі умови: а) актив утримують в моделі бізнесу, мета якої - утримування активів задля збирання контрактних грошових потоків; б) контрактні умови фінансового активу передбачають у певні дати надходження грошових потоків, які є лише погашенням основної суми та сплатою відсотків на непогашену основну суму. Фінансовий актив оцінюють за справедливою вартістю, окрім випадків, коли його оцінюють за амортизованою собівартістю. Згідно з МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації" Товариство розкриває інформацію про фінансові активи, які він призначив як такі, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку. Суб'єкт господарювання класифікує всі фінансові зобов'язання як такі, що у подальшому оцінюються за амортизованою собівартістю, користуючись методом ефективного відсотка. Прибуток або збиток за фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням, що оцінюється за справедливою вартістю, визнається у прибутку або збитку. Визнання, класифікацію та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості підприємство здійснює відповідно до МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття", МСБО 1 "Подання фінансових звітів" та МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка". Підприємство визнає дебіторську заборгованість у балансі, коли стає стороною контрактних зобов'язань і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові або інші цінності. Дебіторська заборгованість Дебіторська заборгованість визнається як актив тоді, коли Товариство стає стороною договору та внаслідок цього, набуває юридичне право одержати грошові кошти. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю. Після первісного визнавання подальша оцінка дебіторської заборгованості відбувається за амортизованою вартістю. Поточну дебіторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. Резерв під очікувані кредитні збитки Для розрахунку резерву під очікувані кредитні збитки застосовуються положення МСФЗ 9 "Фінансові інструменти". Очікувані кредитні збитки - це зважена за ймовірністю оцінка кредитних збитків (тобто теперішня вартість усіх недоотриманих сум грошових коштів за весь очікуваний строк дії фінансового інструмента). Кредитний ризик - ризик (ймовірність) дефолту дебітора. Дефолт - порушення умов договору. Приклади дефолту - прострочення платежу; неповний платіж; порушення фінансових ковенантів; відсутність достатнього рівня застави, гарантій, страхування; знижений рівень економічних показників (достатність власного капіталу, розмір дебіторської заборгованості та ін.). Товариство оцінює станом на кожну звітну дату резерв під очікувані кредитні збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс з моменту первісного визнання. Товариство використовує спрощений підхід для розрахунку резерву під очікувані кредитні збитки, що грунтується на оцінці ймовірності дефолту, розміру збитків від дефолту та розміру експозиції, розрахованих на весь строк дії інструменту, враховуючи часову вартість грошей. Спрощений підхід застосовується до торгової дебіторської заборгованості та іншої дебіторської заборгованості, якщо фінансовий актив не містить значного фінансового компонента. Розрахунок проводиться на основі матриці резервування, з використанням історичного досвіду збитків з коригуванням на прогнозну інформацію та коефіцієнтів сумнівності, що застосовуються до різних "вікових" груп дебіторської заборгованості. Матриця резервування складається шляхом групування за віком (0-30, 31-60 днів тощо) дебіторської заборгованості та застосування коефіцієнтів сумнівності: Строк прострочення | Не прострочено (0 днів) | Від 1 до 30 днів | Від 31 до 60 днів | Від 61 до 90 днів | Від 91 до 180 днів | Від 181 до 365 днів | Всього | Сума заборгованості на 31.12.__________ | | | | | | | | Коефіцієнт кредитних збитків | 0,1% | 1% | 5% | 15% | 30% | 100% | Х | Сума кредитних збитків | | | | | | | |
Для виконання такої оцінки Товариство порівнює ризик настання дефолту за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання. Товариство здійснює оцінку очікуваних кредитних збитків, яка відображає можливість настання кредитних збитків і можливість ненастання кредитних збитків, навіть якщо найімовірнішим результатом є ненастання кредитних збитків. Товариство може зробити припущення про те, що очікуваний кредитний ризик не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату. Управлінський персонал щорічно переглядає розміри коефіцієнтів сумнівності на основі професійного судження та фактичних даних про історію погашення дебіторської заборгованості. У випадку прийняття управлінським персоналом рішення про зміну коефіцієнтів сумнівності, таке рішення документується із зазначенням підстав такої зміни. У випадках наявності у Товариства фінансових інструментів, щодо яких неможливе застосування спрощеного підходу до розрахунку резерву під очікувані кредитні збитки, застосовується модель на основі трьох стадій кредитного ризику із врахуванням професійного судження управлінського персоналу, суть якої полягає в оцінці станом на кожну звітну дату резерву під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює: - 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання; - очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання. Будь-яке коригування розміру резерву під очікувані кредитні збитки визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності. Рекласифікація фінансових активів Фінансові інструменти рекласифікуються у випадку, якщо змінюється бізнес-модель для управління портфелем в цілому. Рекласифікація проводиться перспективо з початку першого звітного періоду після змін бізнес-моделі.
|
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Кредиторська заборгованість визнається як зобов'язання тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов'язання сплатити грошові кошти. Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які відповідають одній або декільком із вищенаведених ознак:
- Товариство сподівається погасити зобов'язання або зобов'язання підлягає погашенню протягом 12 місяців після звітного періоду;
- Товариство не має безумовного права відстрочити погашення зобов'язання протягом щонайменше 12 місяців після звітного періоду.Поточні зобов'язання Товариства визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов'язань. Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотки Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. Фінансові зобов'язання Первісне визнання і оцінка Відповідно до положень МСФЗ (IFRS) 9 "Фінансові інструменти", фінансові зобов'язання класифікуються як такі що у подальшому оцінюються за амортизованою вартістю, крім: (і) фінансових зобов'язань, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток: ця класифікація застосовується до похідних фінансових інструментів, фінансових зобов'язань, утримуваних для торгівлі, умовної винагороди, визнаної покупцем при об'єднанні бізнесу та інших фінансових зобов'язань, визначених як такі при первісному визнанні; та (іі) договорів фінансової гарантії та зобов'язань з надання кредитів. Фінансові зобов'язання Товариства включають отримані кредити від небанківських фінансових установ та інші зобов'язання. Подальша оцінка Подальша оцінка фінансових зобов'язань залежить від їх класифікації, як зазначено нижче: Кредити та позики Усі фінансові зобов'язання, крім тих, що були визначені як фінансові зобов'язання за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, та крім фінансових зобов'язань, що виникають у випадку, коли передача фінансового активу, відображеного в обліку за справедливою вартістю, не відповідає критеріям припинення визнання, оцінюються за амортизованою вартістю. Амортизована вартість розраховується з урахуванням дисконтів або премій при придбанні, а також комісійних або витрат, які є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки. Амортизація ефективної процентної ставки включається до складу фінансових витрат звіту про сукупний дохід. Припинення визнання Визнання фінансового зобов'язання припиняється, якщо зобов'язання погашено, анульовано, або термін його дії закінчився. Якщо наявне фінансове зобов'язання замінюється іншим зобов'язанням перед тим самим кредитором на суттєво відмінних умовах, або якщо умови наявного зобов'язання значно змінені, така заміна або зміна враховуються як припинення визнання первісного зобов'язання та початок визнання нового зобов'язання, а різниця в їх балансової вартості визнається в звіті про сукупний доход.
|
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України - гривня.
|
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності активів |
Товариство проводить перевірку наявності індикаторів знецінення балансової вартості матеріальних і нематеріальних активів на кожну звітну дату. В разі виявлення будь-яких таких індикаторів розраховується відшкодована вартість відповідного активу для визначення розміру збитку від знецінення (якщо такий є). Якщо неможливо оцінити відшкодовану вартість окремого активу, Товариство оцінює відшкодовану вартість генеруючої одиниці, до якої відноситься такий актив.
|
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Витрати з податку на прибуток визначаються і відображаються у фінансовій звітності Товариства відповідно до МСБО 12 "Податки на прибуток". Витрати з податку на прибуток, що відображаються у звіті про фінансові результати, складаються із сум поточного податку на прибуток. Поточний податок на прибуток визначається виходячи з оподатковуваного прибутку за рік, розрахованої за правилами бухгалтерського обліку. Товариство прийняло рішення незастосування податкових різниць при розрахунку податку на прибуток у відповідності до Податкового кодексу України.
|
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів за винятком гудвілу |
Нематеріальний актив є немонетарний актив, який не має фізичної субстанції та може бути ідентифікований. Первісною оцінкою нематеріального активу є його собівартість. Собівартість нематеріального активу - це сума сплачених коштів або їх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на момент його придбання або створення, або, якщо доречно, сума, віднесена до активу, первісно визнаного згідно з вимогами інших стандартів. Собівартість нематеріального активу, окремо придбаного підприємством в обмін на платежі або зобов'язання сплатити грошові кошти, включає ціну придбання (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) після вирахування торговельних знижок та всі витрати, прямо пов'язані з приведенням активу в стан використання за призначенням (гонорари за юридичні послуги, плату за реєстрацію, прямі витрати та виплати працівникам, перевірку щодо функціональної придатності активу тощо). Нематеріальні активи відображаються за такими групами: група 1 - права користування природними ресурсами; група 2 - права користування майном; група 3 - права на комерційні позначення; група 4 - права на об'єкти промислової власності; група 5 - авторське право та суміжні з ним права; група 6 - інші нематеріальні активи, які включають у себе комп'ютерне програмне забезпечення та право на здійснення діяльності. Патенти і ліцензії, придбані на строк більше одного року, визнаються у фінансовій звітності нематеріальними активами. Витрати підприємства, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, списуються на витрати поточного періоду по мірі їх виконання. Інвентаризаційна комісія підприємства щорічно перевіряє об'єкти нематеріальних активів на предмет їх знецінення за групами. Нарахування амортизації нематеріальних активів Товариство здійснює із застосуванням прямолінійного методу протягом строку їх корисного використання. Середні строки амортизації нематеріальних активів, які представляють собою оціночні терміни корисного використання активів, представлені нижче: -Програмне забезпечення: 1-10 років; -Інші нематеріальні активи: 1-5 років - Комп'ютерне програмне забезпечення - 5 років. Нематеріальні активи у вигляді права на здійснення діяльності, а саме ліцензії мають невизначений строк користування, тому не підлягають амортизації. Термін корисного використання нематеріальних активів встановлюється наказом по Товариству, за результатами місяця в якому такий нематеріальний актив введений в експлуатацію. Товариство оцінює нематеріальні активи після їх визнання за моделлю собівартості, яка передбачає відображення нематеріального активу у фінансовій звітності за його собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності. Нематеріальні активи з невизначеним терміном корисного використання і нематеріальні активи, не готові до використання, оцінюються на предмет знецінення як мінімум щорік.
|
| Опис облікової політики щодо інвестицій в асоційовані підприємства та спільні підприємства |
Фінансові інвестиції в інструменти капіталу, що не є інвестиціями в дочірні, асоційовані або спільні підприємства, при первісному визнанні оцінюються за справедливою вартістю. Після первісного визнання такі фінансові інвестиції оцінюються за справедливою вартістю. Зміни справедливої вартості визнаються у складі прибутку або збитку, крім випадків, коли при первісному визнанні Товариство здійснює безвідкличний вибір щодо відображення подальших змін справедливої вартості інструменту капіталу у складі іншого сукупного доходу відповідно до вимог МСФЗ 9 "Фінансові інструменти". У виняткових випадках собівартість може використовуватися як найбільш прийнятна оцінка справедливої вартості, якщо відсутня достатня інформація для її достовірного визначення. Облік інвестицій в асоційовані, спільні та дочірні підприємства Інвестиції в асоційовані підприємства та спільні підприємства обліковуються фінансовій звітності із застосуванням методу участі в капіталі відповідно до стандартів МСФЗ. Первісне визнання: Інвестиція первісно визнається в обліку за собівартістю. Придбана частка оцінюється на предмет наявності гудвілу чи доходу від вигідного придбання. Наступна оцінка На кожну звітну дату балансова вартість інвестиції коригується (збільшується або зменшується) на суму частки інвестора в прибутках чи збитках об'єкта інвестування, а також на суму частки інвестора в іншому сукупному доході об'єкта. Визнання прибутків/збитків та дивідендів Частка інвестора у прибутку або збитку об'єкта інвестування визнається у складі прибутків або збитків Товариства. Отримані від об'єкта інвестування дивіденди зменшують балансову вартість фінансової інвестиції Припинення застосування методу Облік за методом участі в капіталі припиняється з дати, коли Товариство втрачає суттєвий вплив, спільний контроль або коли інвестиція класифікується як утримувана для продажу.
|
| Опис облікової політики щодо статутного капіталу |
Власний капітал є частиною в активах Товариства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Товариство групує статті власного капіталу:
- статутний капітал;
- додатковий капітал;
- резервний капітал;
- нерозподілений прибуток (непокритий збиток).Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються відсотки по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені діючим законодавством податки та інші платежі. Загальний порядок розподілу чистого прибутку (доходу) та покриття збитків затверджується Загальними зборами Товариства відповідно до статуту та чинного законодавства України.
|
| Опис облікової політики щодо оренди |
Орендар повинен визначити чи є договір договором оренди або чи містить договір оренду. Договір є орендою, чи містить оренду, якщо договір передає право контролювати користування ідентифікованим активом протягом певного періоду часу в обмін на компенсацію, при цьому важливі три ключові моменти: 1)орендований об'єкт має бути ідентифікованим активом; 2)в орендаря має бути право контролювати використання об`єкта протягом усього строку оренди; 3)об'єкт орендується за компенсацію. В той же час орендар може застосувати спрощення практичного характеру і не керуватися МСФЗ 16 (тобто не визнавати в себе на балансі актив у формі права користування) щодо: 1)короткострокової оренди (оренда строком 12 місяців або менше) незалежно від вартості орендованого об'єкта. 2)оренди, за якою базовий актив (актив, який є об'єктом оренди) є малоцінним. Орендар оцінює вартість орендованого активу на підставі вартості активу, коли він є новим, незалежно від віку орендованого активу. Якщо Товариство користується спрощеннями практичного характеру, то тоді об'єкт у формі права користування не визнається на балансі, а орендні платежі обліковуються як витрати періоду. Якщо орендар здає актив у суборенду, то оренда не відповідає критеріям оренди малоцінного активу. На дату початку оренди орендар повинен визнати зобов'язання щодо орендних платежів (зобов'язання з оренди), а також актив, який представляє право користування базовим активом протягом терміну оренди (актив у формі права користування). Орендар визнає витрати на відсотки за зобов'язанням по оренді окремо від витрат по амортизації активу в формі права користування. Орендар проводить переоцінку зобов'язання з оренди при настанні певної події (наприклад, зміні термінів оренди, зміні майбутніх орендних платежів в результаті зміни індексу або ставки, що використовуються для визначення таких платежів). У більшості випадків орендар враховує суми переоцінки зобов'язання з оренди в якості коригування активу в формі права користування.
|
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
До складу запасів включаються інші матеріали. Собівартість придбаних запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку і інші витрати, понесені при доставці запасів до їх теперішнього місця розташування і приведення їх в існуючий стан. Оцiнка запасів при вiдпуску їх продажу чи iншому вибуттi здійснюється за методом ФІФО. Запаси у фінансовій звітності відображаються за найменшою з двох величин: собівартістю або чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації визначається як передбачувана ціна продажу в ході звичайної діяльності, за вирахуванням очікуваних витрат на його доведення до готовності та реалізацію. Товариство періодично щозвітно оцінює запаси на предмет фізичного або морального застаріння, пошкодження, втрати ними початкових комерційних якостей, загальне падіння ринкових цін на певні товарно-матеріальні цінності, збільшення витрат, необхідних для доробки чи продажу запасів. У разі якщо такі події мають місце, формується резерв під знецінення запасів у сумі, на яку на думку управлінського персоналу, зменшується їх вартість. Нарахування резерву під знецінення запасів відображається у звіті про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) у складі інших витрат.
|
| Опис облікової політики щодо непоточних активів та груп вибуття, класифікованих як утримувані для продажу |
Необоротні активи і групи вибуття, класифіковані як утримувані для продажу оцінюються по найменшій вартості - або балансовій вартості, або справедливій вартості за вирахуванням витрат на продаж. Необоротні активи, які утримуються для продажу не підлягають амортизації.
|
| Опис облікової політики щодо заліку взаємних вимог фінансових інструментів |
Фінансові активи та зобов'язання згортаються, якщо Товариство має юридичне право здійснювати залік визнаних у балансі сум і має намір або зробити взаємозалік, або реалізувати актив та виконати зобов'язання одночасно.
|
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Основні засоби відображаються у фінансовій звітності за первісною вартістю, що включає всі витрати, необхідні для доведення активу до стану, придатного до використання, за вирахуванням накопиченої амортизації і збитків від знецінення. Капіталізовані витрати включають основні витрати на модернізацію і заміну частин активів, які збільшують термін їх корисної експлуатації або покращують їх здатність генерувати доходи. Витрати на ремонт і обслуговування основних засобів, які не відповідають приведеним вище критеріям капіталізації, відображаються в звіті про сукупний дохід того періоду, в якому вони були понесені. Сума, що амортизується, - це первісна вартість об'єкту основних засобів або переоцінена вартість, за вирахуванням його ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість активу - це передбачувана сума, яку підприємство отримало б на даний момент від реалізації об'єкту основних засобів після вирахування очікуваних витрат на вибуття, якби даний актив вже досяг того віку і стану, в якому, імовірно, він знаходитиметься в кінці свого терміну корисного використання. Амортизація основних засобів призначена для списання суми, що амортизується, впродовж терміну корисного використання активу і розраховується з використанням прямолінійного методу. Амортизація основних засобів нараховується прямолінійним методом із застосуванням строків, установлених для кожного об'єкта основних засобів. Товариство застосовує наступні терміни корисного використання основних засобів для розрахунку амортизації: Клас основних засобів | Строк планової корисної експлуатації ОЗ, (років) | Будівлі та споруди | Від15-20 років | Машини та обладнання | Від 5-10 років | Транспортні засоби | Від 5-10 років | Меблі та приладдя | Від 4-10 років | Інші основні засоби | Від 4-10 років |
Нарахування амортизації основних засобів припиняється на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу), або на дату, з якої припиняють визнання активу. Товариство оцінює основні засоби після їх визнання за моделлю собівартості, яка передбачає відображення основного засобу у фінансовій звітності за його собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності. Основні засоби оцінюються на предмет знецінення як мінімум щорік.
|
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Резерви визнаються, коли у Товариства є поточне зобов'язання (юридична або конструктивне), що виникло в результаті минулих подій, для погашення якого, ймовірно, потрібне вибуття ресурсів, що втілюють економічні вигоди, і при цьому можна здійснити достовірну оцінку даного зобов'язання. Сума, визнана в якості резерву, є найкращою оцінкою витрат, необхідних для врегулювання поточного зобов'язання на звітну дату, беручи до уваги всі ризики і невизначеності, супутні даним зобов'язанням. У тих випадках, коли резерв оцінюється з використанням потоків грошових коштів, за допомогою яких передбачається погасити поточне зобов'язання, його балансова вартість є теперішньою вартістю даних грошових потоків. Забезпечення на оплату майбутніх відпусток працівникам Товариство створює забезпечення виплат персоналу для майбутніх щорічних відпусток. Виплати співробітникам за щорічною відпусткою відображаються, коли співробітник набуває право на таку відпустку. Щомісячно розрахунок відрахувань до резерву на виплату відпусток визначається за формулою: Резерв = (ФОП за місяць х коефіцієнт резервування х 1,22). Резерв коригується на дату балансу на основі розрахунку зобов'язання за щорічною відпусткою, виходячи з кількості днів невикористаної відпустки за період до дати складання річного Балансу (Звіту про фінансовий стан) і середньої заробітної плати співробітника за останні 12 місяців. Забезпечення витрат на податкові ризики. Внаслідок наявності в українському податковому законодавстві положень, які дозволяють більш ніж один варіант тлумачення, а також через практику, що складалася в нестабільному економічному середовищі, за якої податкові органи піддають сумніву певне тлумачення, засноване на оцінці управлінського персоналу економічної діяльності Товариства, ймовірно, що Товариство змушене буде сплатити додаткові податки, штрафи та пені. Така невизначеність може вплинути на вартість фінансових інструментів, втрати та резерви під знецінення, а також на ринковий рівень цін та угоди. У випадку настання подій, що можуть привести в майбутньому до ризиків сплати значних сум податкових штрафів або додаткових податків, Товариство створює забезпечення витрат на податкові ризики у розмірі можливих витрат, які, на думку управлінського персоналу, будуть понесені у зв'язку з такими подіями. Забезпечення на судові розгляди. Якщо Товариство має наявні потенційні судові справи або претензії, які можуть призвести до фінансових наслідків, і які в майбутньому вимагатимуть витрат грошових коштів, то управлінський персонал розглядає доцільність створення забезпечення на судові розгляди. Управлінський персонал на підставі відомих деталей та обставин судових справ визначає оцінку ймовірності несприятливого результату, сум або порядку потенційних збитків для Товариства станом на дату балансу. Розмір необхідного для нарахування забезпечення визначається у сумі ймовірних у майбутньому можливих витрат внаслідок несприятливого вирішення судових справ. Якщо не плануються дії до оскарження судових рішень або претензій, підстави для формування забезпечення на судові розгляди будуть відсутніми. Інші резерви та забезпечення. Товариство повинне створювати інші резерви та забезпечення для відшкодування будь-яких майбутніх витрат за умови дотримання критеріїв їх визнання.
|
| Опис облікової політики щодо перекласифікації фінансових інструментів |
Фінансові інструменти рекласифікуються у випадку, якщо змінюється бізнес-модель для управління портфелем в цілому. Рекласифікація проводиться перспективо з початку першого звітного періоду після змін бізнес-моделі. |
| Опис облікової політики щодо звітності за сегментами |
На етапі обрання критеріїв виділення сегментів з метою подальшого відображення інформації про них у фінансовій звітності управлінський персонал аналізує організаційну та управлінську структуру підприємства, інформацію про: різноманітні види продукції, що виготовляються Підприємством, послуги, що ним надаються, а також про різні географічні регіони, на території яких здійснюється діяльність Підприємства. Операційний сегмент - це компонент суб'єкта господарювання: а) який займається економічною діяльністю, від якої він може заробляти доходи та нести витрати (включаючи доходи та витрати, пов'язані з операціями з іншими компонентами того самого суб'єкта господарювання); б) операційні результати якого регулярно переглядаються вищим керівником з операційної діяльності суб'єкта господарювання для прийняття рішень про ресурси, які слід розподілити на сегмент, та оцінювання результатів його діяльності; та в) про який доступна дискретна фінансова інформація. Управлінський персонал визначає операційні сегменти (діяльність, що має доходи та витрати, наявність окремої релевантної інформації, регулярний перегляд оцінки), агрегує операційні сегменти (схожість у продуктах і послугах, однорідність процесів виробництва, однакові типи клієнтів, подібні методи збуту, схоже регуляторне середовище), застосовує кількісні пороги: поріг доходів (сегмент стає звітним, якщо його загальні доходи складають не менше 10% від загальних доходів Підприємства); поріг прибутку або збитку (сегмент підлягає розкриттю, якщо його прибуток або збиток перевищує 10% від більшого з двох значень: загального прибутку всіх прибуткових сегментів Підприємства, або загального збитку всіх збиткових сегментів Підприємства); поріг активів (сегмент визнається звітним, якщо його активи становлять не менше 10% від загальної суми активів Підприємства). Управлінський персонал перевіряє всі критерії для кожного операційного сегмента. Якщо хоча б один з порогів виконується, інформація про такий сегмент підлягає обов'язковому розкриттю у фінансовій звітності. Після ідентифікації та розкриття основних звітних сегментів, що відповідають кількісним порогам, визначеним МСФЗ 8, управлінський персонал має забезпечити, щоб розкриті звітні сегменти охоплювали не менше 75% загальних зовнішніх доходів Підприємства.
|
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Кредиторська заборгованість визнається як зобов'язання тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов'язання сплатити грошові кошти. Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які відповідають одній або декільком із вищенаведених ознак:
- Товариство сподівається погасити зобов'язання або зобов'язання підлягає погашенню протягом 12 місяців після звітного періоду;
- Товариство не має безумовного права відстрочити погашення зобов'язання протягом щонайменше 12 місяців після звітного періоду.Поточні зобов'язання Товариства визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов'язань. Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотки Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.
|
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Дебіторська заборгованість Дебіторська заборгованість визнається як актив тоді, коли Товариство стає стороною договору та внаслідок цього, набуває юридичне право одержати грошові кошти. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю. Після первісного визнавання подальша оцінка дебіторської заборгованості відбувається за амортизованою вартістю. Поточну дебіторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. Резерв під очікувані кредитні збитки Для розрахунку резерву під очікувані кредитні збитки застосовуються положення МСФЗ 9 "Фінансові інструменти". Очікувані кредитні збитки - це зважена за ймовірністю оцінка кредитних збитків (тобто теперішня вартість усіх недоотриманих сум грошових коштів за весь очікуваний строк дії фінансового інструмента). Кредитний ризик - ризик (ймовірність) дефолту дебітора. Дефолт - порушення умов договору. Приклади дефолту - прострочення платежу; неповний платіж; порушення фінансових ковенантів; відсутність достатнього рівня застави, гарантій, страхування; знижений рівень економічних показників (достатність власного капіталу, розмір дебіторської заборгованості та ін.). Товариство оцінює станом на кожну звітну дату резерв під очікувані кредитні збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс з моменту первісного визнання. Товариство використовує спрощений підхід для розрахунку резерву під очікувані кредитні збитки, що грунтується на оцінці ймовірності дефолту, розміру збитків від дефолту та розміру експозиції, розрахованих на весь строк дії інструменту, враховуючи часову вартість грошей. Спрощений підхід застосовується до торгової дебіторської заборгованості та іншої дебіторської заборгованості, якщо фінансовий актив не містить значного фінансового компонента. Розрахунок проводиться на основі матриці резервування, з використанням історичного досвіду збитків з коригуванням на прогнозну інформацію та коефіцієнтів сумнівності, що застосовуються до різних "вікових" груп дебіторської заборгованості. Матриця резервування складається шляхом групування за віком (0-30, 31-60 днів тощо) дебіторської заборгованості та застосування коефіцієнтів сумнівності: Строк прострочення | Не прострочено (0 днів) | Від 1 до 30 днів | Від 31 до 60 днів | Від 61 до 90 днів | Від 91 до 180 днів | Від 181 до 365 днів | Всього | Сума заборгованості на 31.12.__________ | | | | | | | | Коефіцієнт кредитних збитків | 0,1% | 1% | 5% | 15% | 30% | 100% | Х | Сума кредитних збитків | | | | | | | |
Для виконання такої оцінки Товариство порівнює ризик настання дефолту за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання. Товариство здійснює оцінку очікуваних кредитних збитків, яка відображає можливість настання кредитних збитків і можливість ненастання кредитних збитків, навіть якщо найімовірнішим результатом є ненастання кредитних збитків. Товариство може зробити припущення про те, що очікуваний кредитний ризик не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату. Управлінський персонал щорічно переглядає розміри коефіцієнтів сумнівності на основі професійного судження та фактичних даних про історію погашення дебіторської заборгованості. У випадку прийняття управлінським персоналом рішення про зміну коефіцієнтів сумнівності, таке рішення документується із зазначенням підстав такої зміни. У випадках наявності у Товариства фінансових інструментів, щодо яких неможливе застосування спрощеного підходу до розрахунку резерву під очікувані кредитні збитки, застосовується модель на основі трьох стадій кредитного ризику із врахуванням професійного судження управлінського персоналу, суть якої полягає в оцінці станом на кожну звітну дату резерву під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює: - 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання; - очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання. Будь-яке коригування розміру резерву під очікувані кредитні збитки визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності.
|
| Опис облікової політики щодо доходів та витрат від продажу |
Доходи - це збільшення економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді надходження чи збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до зростання власного капіталу, за винятком внесків власників капіталу. Товариство класифікує наступні групи видів доходів: чистий дохід від реалізації продукції, товарів, послуг; інші доходи; інші фінансові доходи. Доходи відображаються відповідно до принципів визнання доходів, що спрямовані на відображення економічної сутності угоди, а не лише її юридичної форми. Доходи від реалізації визнаються в розмірі справедливої вартості винагороди, отриманої або яка підлягає отриманню, і є сумами до отримання за продукцію, товари та послуги, надані в ході звичайної господарської діяльності, за вирахуванням повернень продукції (товарів) покупцями, знижок та за вирахуванням податку на додану вартість. Товариство застосовує МСФЗ 15 "Дохід від договорів з клієнтами" тільки якщо контрагентом за цим договором є клієнт. Клієнт - це сторона, яка уклала з Товариством договір про отримання товарів чи послуг, які є результатом звичайної діяльності Товариства в обмін на компенсацію. Товариство обліковує договір з клієнтом тільки тоді, коли виконуються всі перелічені далі критерії: а) сторони договору схвалили договір (письмово, усно чи у відповідності з іншою звичною практикою ведення бізнесу) і готові виконувати свої зобов'язання; б) Товариство може визначити права кожної сторони відносно товарів або послуг, які будуть передаватися; в) Товариство може визначити умови оплати за товари або послуги, які будуть передаватися; г) договір має комерційну сутність (тобто очікується, що ризик, час або величина майбутніх грошових потоків Товариства зміняться внаслідок договору); та ґ) цілком імовірно, що Товариство отримає компенсацію, на яку воно матиме право в обмін на товари або послуги, які будуть передані клієнту. Оцінюючи, чи достатньо високою є ймовірність отримання суми компенсації, Товариство розглядає лише здатність клієнта та його намір виплатити таку суму компенсації, коли настане час її сплати. Товариство визнає дохід унаслідок передачі обіцяних товарів або послуг клієнтам у сумі, що відображає компенсацію, на яку Товариство очікує мати право в обмін на ці товари або послуги у відповідності до МСФЗ 15 "Дохід від договорів з клієнтами". Виручка від передавання передбачених контрактом товарів або послуг клієнтам визнається у сумі, яка відображає очікувану в обмін на такі товари чи послуги винагороду. Тобто, визнання виручки відображає передачу товарів і послуг. Застосування такого принципу залежатиме від фактів та обставин, передбачених контрактом із клієнтом. Цей принцип реалізується через п'ятирівневу модель, яка застосовуватиметься до всіх контрактів із клієнтами, і включає такі етапи: 1. Ідентифікація договору з клієнтом: визначення договору, який відповідає встановленим критеріям (має комерційне значення, затверджена сторонами та існує висока ймовірність отримання оплати). 2. Визначення зобов'язань за договором: виокремлення в договорі всіх обіцянок передати товари або послуги як окремих (відокремлюваних) зобов'язань. 3. Визначення ціни договору: розрахунок суми компенсації, на яку Товариство очікує отримати право в обмін на передачу товарів або послуг клієнту. 4. Розподіл ціни угоди на зобов'язання до виконання: розподіл загальної суми контракту на кожне окреме зобов'язання пропорційно до їхньої ціни окремого продажу. 5. Визнання доходу: відображення доходу в обліку тоді (або в міру того), коли Товариство виконує своє зобов'язання шляхом передачі контролю над товаром чи послугою клієнту. Якщо витрати, понесені при виконанні договору з клієнтом, не належать до сфери дії іншого Стандарту (наприклад, МСБО 2 "Запаси", МСБО 16 "Основні засоби" або МСБО 38 "Нематеріальні активи"), Товариство визнає актив внаслідок витрат, понесених з метою виконання договору з клієнтом, тільки якщо ці витрати відповідають усім таким критеріям: а) витрати відносяться безпосередньо до договору або очікуваного договору, який Товариство може чітко окреслити (наприклад, витрати, пов'язані з послугами, що надаватимуться в рамках оновлення існуючого договору, або витрати на розробку активу, який буде переданий за конкретним договором, який наразі ще не затверджений); б) витрати генерують або покращують ресурси Товариства, які будуть використовуватися при задоволенні (або у процесі задоволення) зобов'язань щодо виконання у майбутньому; (в) очікується, що витрати будуть відшкодовані. Коли якась частина договору виконана, Товариство відображає договір у звіті про фінансовий стан як контрактний актив або контрактне зобов'язання, залежно від співвідношення між виконанням Товариством свого зобов'язання за договором та оплатою, здійсненою клієнтом. Товариство відображає будь-які безумовні права на компенсацію окремо як дебіторську заборгованість. Інші фінансові доходи визнаються, коли вони зароблені, а не тільки коли отримані гроші. До інших фінансових доходів відносяться відсотки від розміщення грошових коштів на депозитних рахунках в банках, дивіденди, отримані від володіння акціями інших компаній, відсотки отримані від облігацій інших компаній, позик, надходження від фінансових інвестицій, які обліковуються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, або класифікуються як доступні для продажу, та які не обліковуються за методом участі в капіталі. Витрати - це зменшення економічних вигід протягом звітного періоду у формі відтоку чи зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (якщо це не пов'язано з виплатою дивідендів власникам). Витрати визнаються за методом нарахування, тобто тоді, коли відбувається операція, а не в момент фактичної оплати грошима. Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи. Витрати визнаються у звіті про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов'язань або зменшення активів. Витрати негайно визнаються у звіті про фінансові результати, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у балансі (звіті про фінансовий стан). Витрати визнаються у звіті про фінансові результати також у випадку, коли виникають зобов'язання без визнання активу. Витрати класифікуються за функцією витрат: собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати, фінансові витрати; за характером витрат - амортизація, матеріальні витрати, виплати працівникам, внески на соціальне страхування, інші витрати.
|
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Зв'язаною стороною по відношенню до Товариства є сторона, яка: прямо чи непрямо контролює, спільно контролює або суттєво впливає на Товариство, знаходиться під спільним контролем разом з Товариством; - є асоційованим підприємством; - є спільним підприємством, в якому Товариство, є контролюючим учасником; - є членом ключового управлінського персоналу Товариства або його материнської компанії; - є близьким членом родини фізичних осіб, які контролюють або суттєво впливають на Товариство, або відносяться до його ключового управлінського персоналу; - є стороною, яку контролюють, або на яку суттєво впливають особи, що проживають з членами родини фізичних осіб, вказаних вище; - є програмою виплат по закінченні трудової діяльності працівникам Товариства, або іншого підприємства, яке є його зв'язаною стороною. Контроль - повноваження керувати фінансовою та операційною політикою Товариства для досягнення вигід від його діяльності. Суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень щодо фінансової та операційної політики Товариства, але не контроль за цією політикою. Це досягається через частку володіння, статут або угоду. Провідний управлінський персонал - особи, які (прямо або непрямо) мають повноваження та несуть відповідальність за планування, керівництво та контроль діяльності Товариства. Близькими членами родини фізичної особи є ті члени родини, які можуть, як очікується, мати вплив на цю особу або бути під впливом, коли це стосується їхніх справ з Товариством. Правила взаємин із учасниками групи та особливості формування вартості послуг з адміністрування встановлюються договором.
|
